Ройтбурда остаточно поновили на посаді директора музею

Звільнення українського художника Олександра Ройтбурда з посади директора Одеського художнього музею 4 вересня 2019 року було незаконним. Таке рішення ухвалив суддя Приморського районного суду Одеси Денис Донцов.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 

"Позовну вимогу задовольнити частково – визнати незаконним і скасувати рішення обласної ради. Часткове задоволення пов'язане із тим, що позивач продовжував виконувати свої обов'язки", – наголосив суддя.

"Я не хочу війн із обласною радою, я хочу, щоб воно (рішення – ред.) стало підставою для встановлення нормальних робочих відносин", – заявив Ройтбурд після оголошення рішення.

Судове засідання неодноразово переносили через неявку представників юридичного управління обласної ради. На засідання 10 лютого обласна рада відправила заступника начальника юридичного управління облради Олександра Сосніна.


Нагадуємо, що рішення про звільнення Ройтбурда з посади директора музею було ухвалене голосуванням Одеської обласної ради, проте художник продовжував фактично виконувати свої обов'язки.

Він також одразу заявив, що оскаржуватиме звільнення в суді та назвав його "реваншем ідіотизму". Обласна державна адміністрація також не стала розривати контракт із художником. У жовтні 2019 року міністерство культури, молоді та спорту назвало рішення про звільнення безпідставним.

Художника звільнили з другої спроби – перша відбулася ще 16 серпня 2019 року. Тоді питання внесли в попередній порядок денний, але пізніше його звідти прибрали.

Ройтбурд переміг у конкурсі на посаду директора Одеського художнього музею 6 грудня 2017 року. 19 березня 2018 року голова облдержадміністрації підписав п'ятирічний контракт із Ройтбурдом, призначивши його директором музею. Кандидатуру художника тоді не підтримала обласна рада.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?