У Софійському соборі відкривають монументальні композиції олійного живопису XVIII-ХІХ ст. ФОТО

У Софійському соборі Національного заповідника «Софія Київська» проходять реставраційні роботи, де майстри відкривають монументальні композиції олійного живопису ХVІІІ–ХІХ ст., що знаходяться на склепіннях центральної нави собору.

Про це повідомляється на сайті Національного заповідника "Софія Київська", передає видання "День".

 
Фото: Національного заповідника "Софія Київська"

"Ці несправедливо забуті живописні композиції варті уваги: і як частина історії стінописного оформлення Софії Київської, і як пам'ятки українського образотворчого мистецтва. Вони суттєво доповнюють дані про стінописну програму собору ХVІІІ ст.", - йдеться у повідомленні.

 
Фото: Національного заповідника "Софія Київська"

У 1956 році цей живопис було закрито суцільними шарами фарби нейтрального тону і про нього забули. Замалювали, бо він не має відношення до первісного стінописного оформлення собору, відрізняється від фресок ХІ ст. за стилем та за технікою виконання.

 
Фото: Національного заповідника "Софія Київська"

Цей живопис було виконано на новому ґрунті в місцях втрат фресок на великих площах. Вони були неправильно атрибутовані радянськими реставраторами, отримали неправильні назви.

Науковці Заповідника дослідили, реконструювали та опублікували "прихований живопис" Софії Київської задовго до його розкриття.

 
Фото: Національного заповідника "Софія Київська"

Ці зображення, що повертаються нині з забуття, суттєво доповнюють картину стінописного ансамблю Софії Київської ХVІІІ ст.: незважаючи на пізніші поновлення, вони зберігають сюжети композицій, виконаних на початку ХVІІІ ст.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.