Громадськість протестує проти четвертого конкурсу на Великий герб

Триває дискусія навколо постанови Верховної Ради України про проведення нового конкурсу на Великий державний герб України.

Демократичне об'єднання "Українська національна рада" опублікувала заяву, в якій називає недоцільним проведення нового конкурсу.

"Згадка в Конституції України про "великий герб" з'явилася під тиском комуністичної більшості у тодішній Верховній Раді. Це на той час був вимушений компроміс," – зазначається у заяві.

"Герби не створюються чиновниками! Якщо держава встановлює новий герб, то це означає перезаснування держави і порушення державного правонаступництва. Тим більше, що великі герби властиві імперіям, а Україна – не імперія. Навіть Російська Федерація, яка є імперією, відмовилась від великого герба, успадкувавши герб Російської імперії," – відзначає у заяві голова Української Національної Ради Юрій Пальчуковський.

Не всі роботи, які надсилаються на минулі конкурси, відповідали його вимогам, розповідає автор книги "Наш герб" Богдан Завітій у інтерв'ю 5 каналу.

Дослідник також стверджує, що великий герб притаманний державам з іншою формою правління:

"Ми не є монархія. Бо зазвичай зараз монархії мають великі герби. Або маленькі держави з великими амбіціями... На жаль, 30 років авантюр, інтриг і решта так цю справу знеславили, що її треба облишити. Не готові, не вміємо, незрілі", – каже Завітій.

Щойно оголошений конкурс буде вже четвертим на ескіз Великого Герба, що його проводитимуть в Україні. Попередні конкурси відбулися у 1991 році, в 1996–97 та у 2007–2009 роках.

 

Олексій Кохан. Проект державного герба України, грудень 1991. Співавтори: Андрій Гречило й Іван Турецький. 19 лютого 1992-го затверджений Верховною Радою як малий державний герб України (ЦДАВО). Більше - дивіться у галереї "НАШ ГЕРБ"

Професор Станіслав Кульчицький, головний науковий співробітник Інституту історії НАН України, брав участь у роботі комісії, яка відбирала ескізи Великого Герба в двотисячних роках.

"Ми досить "плідно" засідали, щоб усе це закінчилось пшиком. У принципі, є вже герб, який ми називаємо Малим. Ставити туди ще фігуру козака і лева, й об'єднувати – герб Великої України і Малої України – Західної – я думаю, що сенсу в цьому вже немає. Це буде дуже складний малюнок, і уявляю, яким він буде на печатках. Головне те, що вже є Тризуб", – каже професор Кульчицький в інтерв'ю Радіо Свобода.

"Власне кажучи, треба забути про цю тему. Думаю, що обійдемося без Великого Герба. Ми стільки років жили без Великого Герба – дійсно, можна й далі жити", – каже професор Кульчицький.

Нагадуємо, 25 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради була прийнята Постанова про оголошення конкурсу на кращий ескіз великого Державного Герба України. За неї проголосувало 279 депутатів.

В Українському інституті національної пам'яті скептично поставилися до цієї ініціативи.

"З точки зору фахівців Українського інституту національної пам'яті немає доцільності в розробці Великого Державного Герба України. Тризуба, який є зараз, цілком достатньо. Це консолідуючий герб, він зрозумілий, всіма сприйнятний", - сказав голова установи Антон Дробович.  

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками