In memoriam. Помер ірландський політик Джон Х’юм

У віці 83 років помер північноірландський політик Джон Х’юм, який був лауреатом Нобелівської премії миру.

Про це у своєму Twitter пише Соціал-демократична та лейбористська партія Північної Ірландії (SDLP), одним із засновників якої був Х'юм. Він пішов із політики у 2004 році.

 

"Нобелівський лауреат і колишній лідер SDLP Джон Хʼюм помер вчора ввечері. Ми всі живемо в тій Ірландії, яку він собі уявляв, — у мирі та вільні вирішувати свою власну долю", — йдеться у повідомленні.

Джон Х'юм отримав Нобелівську премію в 1998 році разом з іще одним північноірландським політиком — Девідом Трімблом. Вони були головними авторами Белфастської угоди. Це був мирний договір між Британією та Ірландією для врегулювання збройного конфлікту на території Північної Ірландії.


Довідково. Конфлікт у Північній Ірландії стався на релігійному та національному ґрунті: між протестантами та католиками, між тими, хто хотів приєднатися до Ірландії, і тими, хто хотів залишатися у складі Великої Британії.

Одним з провідних учасників цього конфлікту була ІРА (Ірландська республіканська армія). Загалом під час збройних зіткнень загинули близько 3 500 людей, з яких майже половина — мирні жителі, оскільки часто бойові дії відбувалися на вулицях міст, або ж вчинялися криваві теракти.

У 1998 році конфлікт врегулювали за допомогою Белфастської угоди. Рідкі та поодинокі випадки сутичок трапляються дотепер. Громадяни Північної Ірландії (71%) та Ірландії (94%) переважною більшістю підтримали цю угоду, яка передбачала створення органів влади в Північній Ірландії, відмову Ірландії від претензій на ці території та самовизначеність північноірландців щодо подальшої долі своєї країни.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.