In memoriam. Помер ексдиректор ЧАЕС, при якому сталася катастрофа

У віці 85 років пішов з життя перший директор Чорнобильської АЕС Віктор Брюханов, який очолював станцію до 1986 року включно.

Про це повідомляє Українська правда.

 

Віктор Брюханов був призначений директором Чорнобильської АЕС від самого початку її побудови – у 1970 році.

Після катастрофи на ЧАЕС у 1986 році був звільнений з посади.

У 1988 році його разом із ексголовним інженером станції засудили до 10 років позбавлення волі. Звільнили через 5 років достроково.

Брюханов неодноразово наголошував у різних інтерв'ю, що вини ні його, ні співробітників у аварії не було – проблема у недосконалості техніки. Вона не витримала перевірки роботи системи, яку на станціях проводять систематично, аби знати стан роботи і необхідність ремонту.

З 1992 року працював на ДП "Укрінтеренерго", проживав у Києві.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.