In memoriam. Померла художниця-шістдесятниця Галина Севрук

На 93-му році життя померла художниця-шістдесятниця, керамістка, монументалістка Галина Севрук.

Про це повідомляє у Фейсбуці Музей шістдесятництва.

 

"Сьогодні, 14 лютого 2022 р., на 93-му році життя зупинилося серце видатної української художниці Галини Сильвестрівни Севрук", - йдеться у повідомленні.

Зазначають, що Галина Севрук народилася 18 травня 1929 р. у Самарканді, потім родина переїхала до Харкова і згодом до Києва. Під час формування київського Клубу творчої молоді "Сучасник" на початку 1960-х рр. потоваришувала з Іваном Світличним, Василем Симоненком, Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Василем Стусом та іншими шістдесятниками.

У її творчому доробку портрети А.Горської, І.Світличного, М.Брайчевського. У графіці – ілюстрації до віршів Г.Лорки, Н.Кир'ян, серія "медитативної графіки" та робіт на тему українського козацтва, а також екслібриси істориків М.Брайчевського, Т.Балабушевич, І.Гирича, В.Зоценка, С.Білоконя та ін. Як кераміст працювала за мотивами староукраїнської державності та героїки часів козацтва.

1964 року Галина Севрук у співавторстві з А.Горською, Л.Семикіною, О.Заливахою та Г.Зубченко працювала над вітражем "Шевченко. Мати" , який був знищений за наказом партійних функціонерів 18 березня 1964. 1976 року також було знищено створену нею у 1970 р. монументальну стелу "Дерево життя".

Галина Севрук неодноразово підписувала колективні листи на захист української культури та її діячів, зокрема 20 квітня 1966 – до Верховного суду УРСР з вимогою переглянути кримінальну справу О.Заливахи, а у 1968 – т. зв. "Лист 139-ти".

Як Алла Горська і Людмила Семикіна, Галина Севрук відмовилася покаятись і відкликати свій підпис, за що і була виключена з кандидатів у члени Спілки художників. Після масових репресій 1972 р. вона листувалася з ув'язненими друзями І.Світличним, Б.Горинем, Д.Шумуком, спілкувалася з культурними діячами еміграції – подружжям Гевриків, В.Вовк. У зв'язку зі справою І.Русина 15 жовтня 1976 у Галини Севрук було здійснено обшук. До 1990 р. вона вважалася невиїзною.

Після відновлення української державності персональні виставки Галини Севрук відбулися в Торонто, Дрездені і, звичайно ж, в Україні. У 2005 році з великим запізненням їй надали звання заслуженої художниці України.


У постійній експозиції Музею шістдесятництва знаходяться її живописні твори "Пролісок", "Поламані крила", "Зрада", "Вершник" та серія художньої кераміки на тему Київської Русі.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.