In memoriam. Померла художниця-шістдесятниця Галина Севрук

На 93-му році життя померла художниця-шістдесятниця, керамістка, монументалістка Галина Севрук.

Про це повідомляє у Фейсбуці Музей шістдесятництва.

 

"Сьогодні, 14 лютого 2022 р., на 93-му році життя зупинилося серце видатної української художниці Галини Сильвестрівни Севрук", - йдеться у повідомленні.

Зазначають, що Галина Севрук народилася 18 травня 1929 р. у Самарканді, потім родина переїхала до Харкова і згодом до Києва. Під час формування київського Клубу творчої молоді "Сучасник" на початку 1960-х рр. потоваришувала з Іваном Світличним, Василем Симоненком, Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Василем Стусом та іншими шістдесятниками.

У її творчому доробку портрети А.Горської, І.Світличного, М.Брайчевського. У графіці – ілюстрації до віршів Г.Лорки, Н.Кир'ян, серія "медитативної графіки" та робіт на тему українського козацтва, а також екслібриси істориків М.Брайчевського, Т.Балабушевич, І.Гирича, В.Зоценка, С.Білоконя та ін. Як кераміст працювала за мотивами староукраїнської державності та героїки часів козацтва.

1964 року Галина Севрук у співавторстві з А.Горською, Л.Семикіною, О.Заливахою та Г.Зубченко працювала над вітражем "Шевченко. Мати" , який був знищений за наказом партійних функціонерів 18 березня 1964. 1976 року також було знищено створену нею у 1970 р. монументальну стелу "Дерево життя".

Галина Севрук неодноразово підписувала колективні листи на захист української культури та її діячів, зокрема 20 квітня 1966 – до Верховного суду УРСР з вимогою переглянути кримінальну справу О.Заливахи, а у 1968 – т. зв. "Лист 139-ти".

Як Алла Горська і Людмила Семикіна, Галина Севрук відмовилася покаятись і відкликати свій підпис, за що і була виключена з кандидатів у члени Спілки художників. Після масових репресій 1972 р. вона листувалася з ув'язненими друзями І.Світличним, Б.Горинем, Д.Шумуком, спілкувалася з культурними діячами еміграції – подружжям Гевриків, В.Вовк. У зв'язку зі справою І.Русина 15 жовтня 1976 у Галини Севрук було здійснено обшук. До 1990 р. вона вважалася невиїзною.

Після відновлення української державності персональні виставки Галини Севрук відбулися в Торонто, Дрездені і, звичайно ж, в Україні. У 2005 році з великим запізненням їй надали звання заслуженої художниці України.


У постійній експозиції Музею шістдесятництва знаходяться її живописні твори "Пролісок", "Поламані крила", "Зрада", "Вершник" та серія художньої кераміки на тему Київської Русі.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.