In memoriam. У Харкові помер колишній в'язень чотирьох нацистських таборів Ігор Маліцький

Сьогодні, 23 листопада, у Харкові на 96-му році життя помер колишній в'язень чотирьох нацистських концтаборів, свідок Голодомору 1932-1933 років, зоозахисник Ігор Маліцький.

Про це повідомив засновник ГО UAnimals Олександр Тодорчук, передає Локальна історія.

 

"Прощавайте, людино зі сталі! Сьогодні у вічність пішов Ігор Маліцький. В часи Другої світової українець пройшов страшні концтабори Аушвіц, Терезін і Маутгаузен. Над ним ставив досліди нацистський "янгол смерті" Йозеф Менгеле. Але Маліцький вистояв", – написав Тодорчук.

Він розповів, що із Ігорем Маліцьким познайомився кілька років тому. У свої 92 роки той вирішив підтримати UAnimals.

"Називав цирки – концтабором для тварин і згадував, як у Аушвіці наглядачі теж змушувати виконувати "трюки" заради розваги. Написав лист президенту із закликом заборонити знущання на манежі", – написав Олександр Тодорчук.

У ЗМІ зазначають, що попри поважний вік Маліцький підтримував українських захисників та регулярно відвідував позиції ЗСУ на Донбасі.

За вагомий внесок у розвиток ветеранського руху, військово-патріотичного виховання молоді, відданість справі, активну життєву позицію Маліцького нагородили орденом За заслуги II ступеня.


Ігор Маліцький народився 12 лютого 1925 року у Харкові. У 1938 році його батька репресували.

Пережив голод 1930-х років.

Під час окупації Харкова у 1943 році Маліцького відправили до Німеччини. Однак йому вдалось втекти до колишньої Чехословаччини. Там його й арештували.

За три роки був в'язнем чотирьох нацистських концентраційних таборів – Терезін, Аушвіц, Маутгаузен та його філії "Лінц 3". Там йому присвоїли номер 188005.

На початку 1945 року під час повстання у бараку смертників Маліцькому вдалось втекти.

Після визволення та демобілізації з Червоної армії закінчив Харківський гірничий інститут. Став вченим в галузі машинобудування, був найстаршим викладачем Української інженерно-педагогічної академії, який підготував шістьох кандидатів технічних наук. Попри вік, Ігор Маліцький залишався активним, зустрічався з молоддю, висловлював свою думку про події в Україні на Facebook, засуджував російську агресію, їздив до військовослужбовців на схід України.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.