На Донеччині згорів дерев’яний собор ХІХ століття

Петропавлівський храм був збудований в 1848 році

8 вересня у Лимані Донецької області згорів дерев'яний собор. Він належав Горлівській єпархії УПЦ МП.

Як повідомляє сайт svoi.sity церква була унікальною спорудою. Його історію детально досліджувала мешканка Лиману Людмила Клименко.

"З Петропавловської церкви фактично розпочалось місто Лиман. Тоді воно називалось войськова слобідка Нижній Лиман, – оповідає дослідниця. – Першопоселенцями тут були черкаси та козаки, що тікали від панування Польші. Скоріш за все, церкву в розібранному вигляді вони також привезли з собою, адже будували її взимку, що відображено в метричних книгах 1767 року.

Та споруда прослужила вірянам 90 років, а коли вона почала руйнуватись, вони вирішили збудувати новий храм. Але не на тому самому місці, а за 800 метрів. Будівництво завершилось в 1848 році. Так і з'явилася та церква, яку ми щойно втратили. Більше старовинних дерев'яних церков на Лиманщині не залишилось" - сказала вона.

 

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.