У Моршині відкрили пам’ятник Зіновію Красівському

8 листопада в Моршині урочисто відкрито пам’ятник останньому Крайовому Провіднику бандерівської ОУН в радянській Україні Зіновію Красівському

Ідея відкриття у Моршині меморіалу останньому Крайовому Провіднику ОУН в Україні виникла ще у 2009 році, але реалізувати її вдалося лише зараз.

Про це у коментарі "Еспресо.Захід" розповів учасник урочистого відкриття, дослідник історії ОУН та УПА Микола Посівнич.

"Ідея спорудити пам'ятник виникла більше десяти років тому з нагоди 80-річчя Зіновія Красівського у 2009 році. Його відразу планували спорудити у місті Моршині на Львівщині, де Провідник проживав останні роки і помер у 1991 році. Однією з голових ініціаторів стала сестра Володимира (Дмитришин), монахиня ще підпільної УГКЦ, що добре зналась зі Зіновієм Краківським та постійно допомагала йому. Та оргкомітет було сформовано лише у 2012 році. Тоді ж було оголошено збірку коштів, яку проводили по цілому світу", - розповідає Микола Посівнич.

 

Довідково:

Зіновій Красівський народився у 1929 році у с. Витвиця Долинського повіту на Івано-Франківщині. У 1948 році за націоналістичні погляди його родину вивезли у Казахстан. Він сам втік і повернувся в Україну, де перебував у нелегальному становищі. У 1949 році вперше заарештований до 5 років ув'язнення та довічного заслання. У 1959 році заарештований вдруге у Караганді, де перебувала його родина. Йому вдається втекти і знов повернутись в Україну. У Львові вступає в університет на філологічний факультет і працює у науковій бібліотеці.

У 1963 році стає одним з засновників нелегальної організації Український національний фронт, яка виступала з засудженням сталінізму, репресій, русифікації. Готували відозви до громадян та державних чиновників. Втретє заарештований у 1967 році та засуджений до 12 років позбавлення волі. У 1972 році проти Зіновія Красівського фабрикують нову справу і відправляють на примусове психіатричне лікування.

У 1979 році стає членом Української гельсинської групи. У 1980 році Зіновія Красівського знову арештували. В Україну йому вдалося повернутись лише у 1985 році.

Загалом під арештом Зіновій Красівський провів більше 20 років.

Був ініціатором створення у 1990 році об'єднання ДСУ (Державна Самостійність України), стояв біля витоків створення партії націоналістів вже в часи незалежної України, боровся за відновлення УГКЦ. До кінця життя очолював Крайовий Провід ОУН в Україні.

В останні роки жив у Моршині, що на Львівщині, де і помер місяць після здобуття Україною незалежності, 20 вересня 1991 року.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей