Інститут нацпам'яті та "Історична правда" презентували цикл фільмів про українських дисидентів. ВІДЕО

УІНП та «Історична правда» презентували документальний проєкт, присвячений трьом українським дисидентам – Ірині Стасів-Калинець, Миколі Руденку та Святославу Караванському.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 
Засновник та головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані

"Документальний цикл складається з трьох короткометражних фільмів про Ірину Стасів-Калинець зі Львова, Миколу Руденка з Луганщини та Святослава Караванського з Одеси.

Ми представляємо цей проєкт 30 жовтня не випадково – це День політв'язня в СРСР. Всі ці три постаті були політв'язнями радянського режиму", - сказала під час презентації в Укрінформі авторка ідеї, продюсерка циклу, співробітниця УІНП Любов Крупник.

Вона додала, що фільми створені для широкої аудиторії, їх можна безкоштовно використовувати в школі, у вищих навчальних закладах. Вони будуть викладені на сайті Українського інституту національної пам'яті.

"Цей проєкт – про людей, які провели роки у тюрмах лише за те, що вони хотіли бути українцями. Я сподіваюсь, що фільми заохотять молодь прочитати про них більше, бо головна функція і нашого сайту, і нашої телевізійної команди, і всього, що ми робимо в останні роки, - це спроба заохотити людей до розуміння, що минуле – це дуже цікаво і дуже складно", – підкреслив ведучий фільму – засновник та головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані.

Він додав, що багато речей у фільмах спростили, "викинули цілі пласти родинних історій, складні стосунки між дисидентами".

"Було би неправильно сказати, що всі дисиденти були друзями, там були люди, непримиренні один до одного. Це було живе суспільство, воно було не ідеальне, не бронзове. І ми не вперше пробуємо показати людей з підручника простими людьми", - розповів історик.

Кіпіані зауважив при цьому: "Це фактично спроба показати сучасним молодим українцям навіть не як приклад – бо сьогодні не треба друкувати у криївках матеріали або за українську мову йти у тюрми, - а що треба просто бути українцями, кожному на своєму місці. Бути українцями у всьому багатоманітті цього явища".

Він розповів, що за сім років "Історичної правди" було записано, напевно, спогади сотні людей, а станом на сьогодні до 90 відсотків цих людей вже нема.

"Ми ще трошечки встигли. Але не записали дуже багатьох. Святослав Караванський помер відносно недавно у США. Ми не мали можливості до нього поїхати. Багато прикладів є, коли ми просто не встигаємо. І держава повинна підставляти плече, давати можливість, щоб журналісти записали інтерв'ю, зняли відео і це можна було використовувати у виховних, наукових цілях", - зазначив Кіпіані.

Режисерка циклу, авторка сценарію Ольга Мовчан, своєю чергою, зауважила, що "усвідомлення того, наскільки у нашій країні в різний час люди в різних її куточках однаково бачили ситуацію, вразило знімальну групу", яка вже 7 років знімає відео на історичну тематику.

"І на сході, і на заході, і в Одесі були люди схожого бачення, готові фактично своїм життям пожертвувати заради України. Це вражаюче. Я сподіваюся, що глядачам буде цікаво подивитися і буде цікаво і далі довідуватися про українських дисидентів, створювати собі героїв, звертати увагу на те, які надихаючі постаті є в нашій історії", - сказала вона.

Син Миколи Руденка Олег Руденко зауважив, що в цілому йому фільм про батька дуже сподобався, він правдивий, але, на жаль, закороткий, багато подій не висвітлено, зокрема, про цікаві роботи батька про світобудову Всесвіту, яким він присвятив багато років. "Хотілось би, щоб фільм був більший. Може, це ще колись і станеться", - додав він.

Старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Олег Бажан акцентував, що автори проєкту відібрали героями таких людей, як Святослав Караванський, Ірина Калинець, Микола Руденко, які були виразниками суспільної активності в той час.

"Це те, чого не вистачає зараз, коли треба завжди і в усьому проявляти громадянську позицію. І саме ці постаті є взірцем для сучасного українського покоління. Ці постаті є виразниками руху творчої, гуманітарної інтелігенції, яка репрезентувала в той час рух опору і боротьбу проти русифікації", - наголосив він.


Як зазначалося, у 2020 році виповнюється 100 років від дня народження Святослава Караванського та Миколи Руденка, а також 80 років, як народилася Ірина Стасів-Калинець.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.