Спецпроект

Оглядач газети «День» став лауреатом премії імені Джеймса Мейса

Дмитро Десятерик став 13-м лауреатом премії та отримав 25 тисяч гривень нагороди.

Лауреатом премії імені Джеймса Мейса в 2020 році став кінознавець, культуролог та оглядач газети "День" Дмитро Десятерик. Про це повідомляє видання "День".

 

Він став 13-м лауреатом премії та отримав 25 тисяч гривень нагороди. Вручення премії відбулося в змішаному форматі: частина учасників через пандемію коронавірусної інфекції брали участь у врученні через Zoom.

Премія імені Джеймса Мейса за громадянську позицію в галузі публіцистики була заснована за ініціативи головної редактори "Дня" Лариси Івшиної 25 листопада 2008 року. Відзнака вручається щорічно з 2009 року в меморіальні дні пам'яті Голодомору українського народу 1932 – 1933 рр.


Лауреатами премії в різні роки ставали: політолог, публіцист, колумніст та журналіст Ігор Лосєв (2009 рік), редактор відділу "Історія і Я" газети "День" Ігор Сюндюков (2010 рік), публіцист, політолог, історик, член-засновник ГО "Київське братство" Сергій Грабовський (2011 рік), український політолог і публіцист Олександр Палій (2012 рік), історик Володимир Бойко та доктор філософських наук, професор, публіцист Петро Кралюк (2013 рік), вебредактор "Дня" Валентин Торба (2014 рік), редактор відділу політики газети "День" Іван Капсамун (2015 рік), сценарист та історик культури Сергій Тримбач (2016 рік), журналістка Наталя Іщенко (2017 рік), журналістка та телеведуча Лариса Волошина (2018 рік), журналіст та головний редактор порталу "Цензор.нет" Юрій Бутусов (2019 рік).

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.