Спецпроект

У Норвегії ініціюють петиції про визнання Голодомору геноцидом та меморіал загиблим українцям

Норвезькі та українські активісти виступили з пропозицією підготувати громадські петиції на адресу Стортингу та Уряду Норвегії щодо визнання Норвегією злочину Голодомору геноцидом українського народу та належного вшанування пам’яті українців, які загинули тут у роки Другої світової війни, зокрема й під час звільнення північних регіонів Норвегії.

Про це повідомляє пресслужба посольства України в Норвегії.

 

"У Норвегії ініціюють петиції щодо визнання Голодомору геноцидом та спорудження меморіалу українцям, які загинули у роки Другої світової війни. Такими важливими результатами завершилася українсько-норвезька онлайн-конференція "Вчимося з минулого заради майбутнього", присвячена двом особливо важливим для України темам, які також мають світове значення – Голодомору 1932-1933 років та внеску українського народу у перемогу над нацизмом", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що з пропозицією щодо петицій виступили модератори вебінару – засновник громадської організації "Підтримка народу України" Пер-Коре Холдал та українська дослідниця Оксана Гук.

Вебінар, співорганізаторами якого виступили посольство України в Норвегії та норвезька громадська організація "Підтримка народу України", відбувся 26 листопада 2020 року. Важливе сприяння у підготовці конференції було також надано активістами української громади Норвегії.

"Теми цієї конференції стосуються історичних подій різного характеру, але і масштаби злочину Голодомору проти українців, і незрівнянні жертви українського народу під час Другої світової війни допомагають краще зрозуміти міжнародне значення того, що вирішується в Україні сьогодні", – наголосив посол України в Норвегії Вячеслав Яцюк під час відкриття вебінару.

Дипломат висловив сподівання щодо приєднання Норвегії до кола держав, які вже визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу, а також закликав підтримати спорудження у місті Осло меморіалу українцям, які загинули у роки Другої світової війни на території Норвегії.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.