Словаччина визнала Компартію ЧССР злочинною організацією

Парламент Словаччини 4 листопада ухвалив поправки до законодавства, згідно з якими заборонено називати вулиці та інші громадські простори іменами представників комуністичного, фашистського і нацистського режимів. Також забороняється розміщувати на пам’ятках та меморіальних дошках символіку цих режимів.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 
Радянський комуністичний лідер Леонід Брежнєв (зліва) і його чехословацький колега Густав Гусак, словак за національністю, Москва, листопад 1977 року

Згідно з поправками до чинного з 1996 року закону про антиправовий і аморальний характер комуністичного режиму, Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ) і її словацька філія проголошуються злочинними організаціями.

Як виняток можна буде називати вулиці на честь тих представників тоталітарних режимів, які згодом почали з ними боротися. Те, чи можливий виняток, вирішуватиме Інститут національної пам'яті.

Може йтися про такі суперечливі випадки, як колишній перший секретар ЦК Компартії Чехословаччини Александр Дубчек, який очолював компартію під час Празької весни в 1968 році. Він підтримав демократичні зміни в країні і згодом був головою парламенту вже демократичної Чехословаччини.

Закон забороняє називати вулиці і на честь представників Словацької держави, яка під час Другої світової війни була союзником нацистської Німеччини.

Комуністична партія перебувала при владі в Чехословаччині, частиною якої була Словаччина, з 1948 до 1989 року. У цей час країна входила в "радянський блок". Сотні тисяч громадян були піддані політичним репресіям.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".