Словаччина визнала Компартію ЧССР злочинною організацією

Парламент Словаччини 4 листопада ухвалив поправки до законодавства, згідно з якими заборонено називати вулиці та інші громадські простори іменами представників комуністичного, фашистського і нацистського режимів. Також забороняється розміщувати на пам’ятках та меморіальних дошках символіку цих режимів.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 
Радянський комуністичний лідер Леонід Брежнєв (зліва) і його чехословацький колега Густав Гусак, словак за національністю, Москва, листопад 1977 року

Згідно з поправками до чинного з 1996 року закону про антиправовий і аморальний характер комуністичного режиму, Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ) і її словацька філія проголошуються злочинними організаціями.

Як виняток можна буде називати вулиці на честь тих представників тоталітарних режимів, які згодом почали з ними боротися. Те, чи можливий виняток, вирішуватиме Інститут національної пам'яті.

Може йтися про такі суперечливі випадки, як колишній перший секретар ЦК Компартії Чехословаччини Александр Дубчек, який очолював компартію під час Празької весни в 1968 році. Він підтримав демократичні зміни в країні і згодом був головою парламенту вже демократичної Чехословаччини.

Закон забороняє називати вулиці і на честь представників Словацької держави, яка під час Другої світової війни була союзником нацистської Німеччини.

Комуністична партія перебувала при владі в Чехословаччині, частиною якої була Словаччина, з 1948 до 1989 року. У цей час країна входила в "радянський блок". Сотні тисяч громадян були піддані політичним репресіям.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"