Оприлюднено результати дослідження мумії вовченяти доби плейстоцену

Вчені виявили, що знахідці щонайменше 56 тисяч років. Тіло тварини зберігалося у вічній мерзлоті, доки його не знайшов шахтар з міста Доусон у 2016 році

Про це повідомляє BBC.

У журналі Current Biology опубліковано статтю з результатами досліджень.

За словами вчених, у вовченяти вціліла шкіра, шерсть та зуби, тож це "найкраще збережена мумія вовка з усіх відомих". "Вона вціліла фактично на 100% - бракує лише її очей", - сказала професор Джулі Мічен, палеонтолог та професор анатомії з університету Де-Мойн в Айові.

Використовуючи різноманітні методики, команда змогла визначити багато аспектів життя дитинчати - від її віку та харчування до ймовірної причини смерті.

Вік тварини визначили, порівнявши її ДНК з ДНК вовка та дослідивши її зубну емаль.

Завдяки рентгену також виявили вік, у якому вовченя померло - йому було близько шести-восьми тижнів.

Відповідно до дослідження, знахідка дуже цінна, оскільки мумії великих ссавців - велика рідкість.

"Ми вважаємо, що вона була в своєму барлозі і миттєво загинула від того, що барліг обвалився", - повідомила професор Мічен.

"Наші дані показали, що вона не голодувала і їй було близько 7 тижнів, коли вона померла, тому почуваємось дещо краще, знаючи, що бідна дівчинка не страждала занадто довго".

Харчувалась тварина "водними ресурсами", зокрема, рибою.

 

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"