Дослідники оприлюднили архівні документи про нищення УГКЦ

У вільному доступі опублікували 33 документи про операцію по ліквідації Української греко-католицької церкви — Львівський псевдособор, що був проведений радянською владою у 1946 році.

Документи свідчать про те, що 60—70% делегатів "собору" були агентами НКҐБ. Для проведення заходу влада виділила 400 тисяч рублів. Відібрані спецслужбою делегати були забезпечені житлом та харчуванням, на їхнє утримання просили не шкодувати грошей. Опозиційних представників греко-католицького духовенства репресували перед проведенням операції.

 
Світлина спільного святкування Водохреща УГКЦ та РПУ у 1946 році

Після тривалої підготовки агентури 8—10 березня 1946 року у Львові реалізували план псевдособору: скасували унію з Римо-католицькою церквою. УГКЦ вийшла з підпорядкування Ватикану та перейшла під владу російської православної церкви.

Центр досліджень визвольного руху публікує колекцію "Львівський псевдособор 1946 року у документах НКВД" спільно з Архівом служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

До збірки увійшли:

  • наказ про призначення охорони учасникам  псевдособору;

  • довідка про відправлення телеграми між працівники НКҐБ;

  • світлини спільного святкування Водохреща УГКЦ та РПЦ 19 січня 1946 року;

  • перелік прізвищ священиків, що мали бути запрошені на псевдособор;

  • спецповідомлення про реакцію духовенства і населення на Львівський "собор";

  • доповідна записка Микиті Хрущову про стан греко-католицької церкви після "собору", тощо.

Спецслужби ретельно перевіряли делегатів "собору" і звітували керівництву про їхні настрої. Так, наприклад, опозиційно налаштованим делегатом став священик, що зізнався у докорах сумління через участь у псевдособорі.

В одному з документів міститься донесення, що Папа Римський призначив кардиналом ув'язненого Йосипа Сліпого — це занепокоїло радянські спецслужби через можливі міжнародні "ускладнення".

У доповідній записці Микиті Хрущову повідомляли про різні реакції населення і духовенства на Львівський собор, зокрема про те, що один зі служителів разом з прихожанами плакав від розпачу під час богослужіння. Наводилися приклади переслідування греко-католиків, що збиралися по домах.

Українська інтелігенція сприйняла псевдособор вороже. У повідомленні НКҐБ наявні свідчення професора Івана Крип'якевича: "Більшовики знущаються над церквою і взагалі над всіма галичанами. Ми всі почуваємося в окупованій країні... Прийдеться або тікати зі Львова, або повіситися...".

Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.



«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.