У Пирогові хочуть створити музей кримськотатарської культури, – Сеїтаблаєв

На території Національного музею народної архітектури та побуту України “Пирогів” (Київ) збираються створити музей кримськотатарської культури

Як повідомляє Новинарня, про це на відкритті виставки "Вірність собі – не злочин" в МЗС України у вівторок, 9 березня, сказав директор "Кримського дому" Ахтем Сеїтаблаєв.

 

"Я дуже вдячний, що ще одним майбутнім кроком для того, щоб ми якомога більше знали один про одного, могли гідно презентувати культуру кримських татар (бо культура – це, можливо, один з найміцніших інструментаріїв для ідентифікації самого себе) стане музей кримськотатарської культури, який ми разом з МЗС, Українським інститутом, Міністерством культури мріємо побудувати на території музею етнографії "Пирогів", – цитує Сеїтаблаєва інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна".

Раніше повідомлялося, що Український культурний фонд спільно з "Кримським домом" і "Українським інститутом" оголосили конкурс на масштабний проєкт популяризації культури Криму із загальним бюджетом ЛОТу в десять мільйонів гривень.

"Підтриманий ЛОТ-ом проєкт стане першими кроком для формування постійного виставкового простору в Національному музеї народної архітектури та побуту України (Музеї Пирогова), де засобами мистецтва буде презентовано культуру Криму", – пояснили у пресслужбі Мінкульту.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.