В Україні створили словник для роботи з минулим і колективною пам’яттю

Платформа культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» започаткувала створення базвого словника понять і термінів українською мовою, які використовуються в роботі з минулим і колективною пам’яттю.

Про це йдеться в повідомленні Читомо.

 

Словник орієнтований на широку авдиторію. Як зазначається, завдання команди – розширити поле для розмови про проблеми пам'яті в Україні. Глосарій буде активно доповнюватись протягом року.

"Дослідження пам'яті – це широке і складне поле, в якому одні й ті самі поняття можуть мати різні назви, збивати з пантелику, ба навіть використовуватися для маніпуляцій. Щоб уникнути непорозумінь, Минуле / Майбутнє / Мистецтво започатковує роботу над глосарієм", – зазначають розробники глосарію.

На сайті проєкту можна ознайомитися, зокрема, з такими визначеннями:

Злочини проти людяності – категорія міжнародних злочинів, що полягають у широкомасштабному або систематичному нападі на будь-яких цивільних осіб з метою проведення політики держави або організації, спрямованої на скоєння такого нападу, або з метою сприяння такій політиці.

Постпам'ять – поняття, запропоноване американською дослідницею Маріанною Гірш (Marianne Hirsch) для позначення того різновиду колективних уявлень про минуле, який формується другим поколінням після катастрофічного досвіду, на "розриві" колективної пам'яті.

Ресентимент – відчуття образи як ядерної частини колективної пам'яті, вибудовування ідентичності в контексті підтримки знання про травматичну подію та необхідності помсти чи відновлення справедливості.

Також словник містить такі терміни: авангард, багатовекторна пам'ять, заблокаване майбутнє, Калі траш, наративність, презентизм, перехідне правосуддя, історична пам'ять та інші.

Для створення глосарію запрошено фахівців із різних сфер: Memory Studies, історії, антропології, права, мистецтвознавства, політичних студій тощо. До ініціативи вже долучилися директорка Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору" Ольга Гончар, історикиня та кураторка Поліна Байцим, арткритик і редактор видавництва IST Publishing Борис Філоненко, історик Георгій Касьянов, постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич, керівник Центру міжнародного гуманітарного права Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий, дослідник колективної пам'яті та медіааналітик Антон Лягуша, кураторка Минуле / Майбутнє / Мистецтво Оксана Довгополова.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.