АНОНС: лекція "Геноцид ромів на Волині: події та пам’ять про них на узбіччі «великих історій»"

Історія переслідувань ромів – яка виглядає наче примітки на полях «великих історій» – насправді важлива, аби її пам’ятати

"Що таке кілька сотень жертв на тлі інших кількох сотень тисяч жертв"? Часто така сумна логіка слугує відповіддю на запитання: навіщо пам'ятати про масову загибель меншини, яка була майже невидимою та ледве становила один відсоток від населення? Події на Волині у період Другої світової війни нагадували "війну всіх проти всіх", але наша колективна пам'ять схильна зберігати та оперувати хіба що найбільш масштабними та важливими для нас.
 
Проте з-поміж сотень тисяч облич різних груп жертв є ті, які нам нині нагадують: без пам'яті про нас ваше знання про пекло тих часів не буде повним. Фахові історики це розуміють: як світ кожної людини є унікальним, так і доля кожної спільноти, особливо її трагічні сторінки, здатна принести нам нині особливий досвід. Якщо, звісно, ми захочемо його засвоїти.
Про те, чому історія переслідувань ромів – яка виглядає наче примітки на полях "великих історій" – насправді важлива, аби її пам'ятати, говоритимемо з істориком Михайлом Тяглим, науковим співробітником Українського центру вивчення історії Голокосту та провідним дослідником ромського питання в історії Другої світової війни в Україні.
Лекція відбудеться 29 квітня о 18:00 у м. Луцьк з онлайн трансляцією на fb-сторінку ГО "Мнемоніка". В зв'язку з карантинними обмеженнями, будь ласка, реєструйтеся за лінком: https://forms.gle/WAnMLNX1BVVh7MDw7. Напередодні лекції ми повідомимо зареєстрованих учасників про місце заходу.
***
Лекція проводиться в рамках реалізації проєкту "Стежками пам'яті". Проєкт покликаний виховати критичний підхід до подій Другої світової війни на Волині шляхом впровадження інклюзивної моделі колективної пам'яті серед місцевих мешканців, спільноти освітян, громадських активістів та лідерів суспільної думки, котрі проживають на території регіону.
Проєкт "Стежками пам'яті" реалізується ГО "Мнемоніка" в партнерстві з ГО "Інша Освіта" та інститутом "Centropa" за дружньої фінансової підтримки фонду EVZ.

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.