В. о. мера Харкова: пам’ятник маршалу Жукову «стояв і буде стояти»

Секретар Харківської міськради, виконувач обовʼязків мера міста Ігор Терехов заявив, що в місті буде стояти памʼятник радянському маршалу Георгію Жукову, а проспект продовжить носити його імʼя

 

Як повідомляє Бабель, про це він сказав напередодні під час заходів з нагоди 76-ї річниці перемоги над нацизмом, його цитати наводить пресслужба Харківської міськради.

"Ми зобовʼязані шанувати памʼять наших героїв. Наш обовʼязок — від покоління до покоління передавати всю правду про війну, правду про те, хто здобув цю нелегку перемогу. Я хочу, щоб всі харківʼяни знали, що в Харкові стояв, стоїть і буде стояти памʼятник Георгію Жукову, проспект продовжить носити імʼя великого маршала перемоги", — наголосив Терехов.

Імʼя маршала Жукова підпадає під декомунізацію — він один із керівників Комуністичної партії Радянського Союзу, також був членом президії ЦК КПРС і міністром оборони.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.