В Ужгороді презентували аудіогід історичними пам’ятками чеського періоду

Аудіодогід чеською та українською мовами допоможе ужгородцям та гостям міста пізнати усі локації маршруту та дізнатися цікаві факти про Ужгород чехословацької доби

За ініціативи представництва Чеського центру Київ в Ужгороді був презентований аудіомаршрут в рамках проекту "Чеський спадок в Ужгороді".

 

Подія відбулася у форматі живої прогулянки для представників преси, а також для всіх бажаючих познайомитися з пам'ятками доби Першої Чехословацької республіки.

На заході представлено додаток в Google.maps, який прокладає аудіомаршрут по найяскравішим пам'яткам архітектури Чехословацької республіки в Ужгороді. Завдяки йому кожен турист, а також просто зацікавлений історією 20х -30х років минулого сторіччя зможе на деякий час поринути в минуле та насолодитися неповторним виглядом споруд під інформативний та цікавий аудіо супровід досвідчених експертів.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.