ЮНЕСКО виключила ліверпульський порт зі списку об'єктів Всесвітньої спадщини

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) виключила ліверпульський порт зі списку об'єктів Всесвітньої спадщини через будівництво великого готельно-офісного комплексу

Як передає Укрінформ, про це йдеться у пресрелізі організації.

В ЮНЕСКО мотивували свої рішення "незворотною втратою атрибутів, що передають видатну універсальну цінність об'єкта".

 

Зазначається, що ліверпульський порт був включений в список ЮНЕСКО ще у 2004 році. Проте вже у 2012 році він опинився в списку об'єктів Всесвітньої спадщини, що перебувають під загрозою знищення через плани влади щодо будівництва комплексу Liverpool Waters. Відтоді проєкт продовжував реалізовуватися разом з іншими розробками як на території порту, так і в його буферній зоні.

Комітет ЮНЕСКО вважає, що ці конструкції шкодять автентичності та цілісності порту.

"Історичний центр Ліверпуля та причали були внесені до списку об'єктів Всесвітньої спадщини як свідчення розвитку одного з найбільших світових торгових центрів у 18-19 століттях. Це місце також демонструвало новаторські розробки сучасних докових технологій, транспортних систем та управління портами", - заявили в організації.

Зазначається, що порт у Ліверпулі став третім в історії об'єктом, виключеним зі списку Всесвітньої спадщини. Раніше з цього списку були виключені заповідник антилоп-ориксів в Омані, та долина річки Ельба в німецькому Дрездені.

Як відомо, Світова спадщина ЮНЕСКО — видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. Ці цінності перелічені в списку ЮНЕСКО.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.