Вчені визначили вік скелету кита в районі станції "Вернадський"

Вчені Національного арктичного наукового центру отримали результати радіовуглецевого аналізу зразків, зробленого в лабораторії у Познані, Польща. Завдяки цьому дослідженню було визначено вік залишків кита: він становить 1350 років (плюс/мінус 30 років)

Про це повідомляє Національний арктичний науковий центр.

 

Рештки кита вже багато років лежать на острові Расмуссен, що неподалік української станції.

Радіовуглецевий аналіз показав, що цим решткам 1350 років (плюс/мінус 30 років). Це означає, що він помер у сьомому столітті, в епоху вікінгів та цивілізації майя, за три сторіччя до княгині Ольги і князя Володимираю

Щодо виду, то вчені визначили, що це синій кит – найбільший кит і взагалі тварина в світі. За довжиною щелепи встановлено, що цей кит був завдовжки щонайменше 26 метрів. Він належав до південного (антарктичного) підвиду – це найбільший підвид серед синіх китів.
Це відкриття має надзвичайне значення, оскільки загалом у музеях світу є лише кілька десятків скелетів синіх китів, і більшість із них належать іншому підвиду. Унаслідок китобійного промислу до 1960-х синій кит був практично повністю винищений. З 1963 року вид перебуває під охороною, але через незаконний (зокрема, радянський та японський) промисел відновлення популяції не відбувалося. На середину 1980-х, за даними міжнародної китобійної комісії, в світі залишалося не більше 200-1400 особин.
Перед епохою промисла антарктичний синій кит був одним з найчисельніших – популяція становила 250-300 тис. особин.
Для вчених важливо зрозуміти, якими були кити до такого кривавого і смертельного втручання людини в їхнє життя. Наразі, попри всі природоохоронні заходи, антарктичний синій кит все одно залишається дуже рідкісним – його чисельність становить 1,6-3 тис. особин (такий великий діапазон в оцінці засвідчує, наскільки мало даних ми маємо про цих морських велетнів). Але до відновлення популяції треба ще принаймні 200 років, звісно за умови, що не виникнуть інші загрози.
Наступні дослідження решток кита включатимуть генетичний аналіз, що дозволить знайти нові відомості про еволюцію синіх китів і демографію їхніх давніх, нині знищених стад.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка