В Україні оцифрують рукопис найдавнішого із збережених вертепів

Тексти та ноти Сокиринського (Галаганівського) вертепу 18 століття, який є найдавнішим із збережених вертепів України, оцифрують у рамках проєкту «Вертеп. Необарокова містерія» за підтримки Українського культурного фонду

Про це Укрінформу повідомила піар-координаторка проєкту Лідія Карпенко.

 

"По завершенню робіт оцифрований рукопис та фотографії Вертепного будиночка із ляльками розмістять на сайті Музею театрального, музичного та кіномистецтва України", - сказала вона.

За словами завідувачки відділу історії музики Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Олени Кореняк, подібна ініціатива - це нагода врятувати спадок. "Адже оригінальний примірник рукопису тексту з нотами 18 ст. не дійшов до нашого часу. У другій половині 19 ст. з нього переписали копію. І цей раритет разом із оригінальною Вертепною скринею 18 ст. зберігається в експозиції нашого музею", - розповіла вона.

Відомо, що вертепне дійство у 1770 році показали родині Галаганів у Сокиринцях київські бурсаки. Господарю – прилуцькому полковнику Григорію Гнатовичу Галагану (1716-1777 рр.) і його гостям вистава сподобалась, артистів щедро винагородили, а ті у відповідь подарували Вертепну скриню з ляльками та текст. Ноти до вистави передали місцевому церковному хору.

"Текст Сокиринського вертепу характеризується динамічністю діалогів, соковитістю мови та своєрідністю народного гумору. Наша команда опрацювала цей рукопис. Це був цікавий творчо-пошуковий процес. У творенні нашої постановки нам було важливо працювати не з літературними версіями, а відтворити унікальну барокову музику та мову кінця 18 ст. Завдяки підтримці Українського культурного фонду нам вдалося це зробити. Все покажемо на прем'єрі 15 і 16 жовтня у Великій Лаврській дзвіниці", - розповів в коментарі Укрінформу куратор та вокаліст проєкту "Вертеп. Необарокова містерія" Руслан Кірш.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.