В Україні оцифрують рукопис найдавнішого із збережених вертепів

Тексти та ноти Сокиринського (Галаганівського) вертепу 18 століття, який є найдавнішим із збережених вертепів України, оцифрують у рамках проєкту «Вертеп. Необарокова містерія» за підтримки Українського культурного фонду

Про це Укрінформу повідомила піар-координаторка проєкту Лідія Карпенко.

 

"По завершенню робіт оцифрований рукопис та фотографії Вертепного будиночка із ляльками розмістять на сайті Музею театрального, музичного та кіномистецтва України", - сказала вона.

За словами завідувачки відділу історії музики Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Олени Кореняк, подібна ініціатива - це нагода врятувати спадок. "Адже оригінальний примірник рукопису тексту з нотами 18 ст. не дійшов до нашого часу. У другій половині 19 ст. з нього переписали копію. І цей раритет разом із оригінальною Вертепною скринею 18 ст. зберігається в експозиції нашого музею", - розповіла вона.

Відомо, що вертепне дійство у 1770 році показали родині Галаганів у Сокиринцях київські бурсаки. Господарю – прилуцькому полковнику Григорію Гнатовичу Галагану (1716-1777 рр.) і його гостям вистава сподобалась, артистів щедро винагородили, а ті у відповідь подарували Вертепну скриню з ляльками та текст. Ноти до вистави передали місцевому церковному хору.

"Текст Сокиринського вертепу характеризується динамічністю діалогів, соковитістю мови та своєрідністю народного гумору. Наша команда опрацювала цей рукопис. Це був цікавий творчо-пошуковий процес. У творенні нашої постановки нам було важливо працювати не з літературними версіями, а відтворити унікальну барокову музику та мову кінця 18 ст. Завдяки підтримці Українського культурного фонду нам вдалося це зробити. Все покажемо на прем'єрі 15 і 16 жовтня у Великій Лаврській дзвіниці", - розповів в коментарі Укрінформу куратор та вокаліст проєкту "Вертеп. Необарокова містерія" Руслан Кірш.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"