Міськрада Львова розгляне петицію про демонтаж пам’ятника Моцарту-сину

Депутати Львівської міської ради розглянуть у четвер, 25 листопада, петицію, яка набрала необхідні 500 голосів, про демонтаж пам’ятника Ксаверу Моцарту. Водночас, в Україні і за кордоном об’єднуються прихильники скульптури і сенсів, які вона несе.

Про це у Фейсбуці повідомила мистецтвознавиця, дружина міського голови Львова Катерина Кіт-Садова.

 

"Отже, в четвер винесено на розгляд петицію про знесення скульптури Ксаверу Моцарту. Україну врятує творчий дух! Дарований Богом! Скульптура – його матеріальне втілення. Її присутність у княжому місті Лева – свідчення, що є відважні люди, які торують шлях до свободи Духу!

Революція Гідності стала точкою неповернення для мене. Я не змирюся з тим, щоб свободу Духу ув'язнювали незнанням, почуттям меншовартості і ресентиментом", - написала Кіт-Садова.

Всесвітньовідома диригентка Оксана Линів, яка стала ініціаторкою встановлення пам'ятника Францу Ксаверу Моцарту на площі Маланюка у Львові заручилася підтримкою міжнародних мистецтвознавців та впливових діячів культури та сподівається, що скульптура залишиться на своєму місці.

"За збереження скульптури Ф.К.Моцарта на площі Маланюка вже висловилися десятки митців та спеціалістів України та цілого світу, і я вірю, що середньовічна розправа над сучасним арт-об'єктом не відбудеться, a здоровий глузд і прогресивна думка лідерів нашого сусппільства переможуть!", - зазначила Линів.


Нагадуємо, що пам'ятник Францу Ксаверу Моцарту – сину великого композитора Вольфганга Амадея Моцарта, який урочисто відкрили у Львові 26 серпня, не просто викликав жваві дискусії серед львівської культурної та історичної спільноти, а й спонукав містян звернутися до міськради з петицією про його демонтаж, її подала мистецвознавиця Наталія Криничанка. Електронне звернення за кілька днів набрало 500 голосів.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.