Міськрада Львова розгляне петицію про демонтаж пам’ятника Моцарту-сину

Депутати Львівської міської ради розглянуть у четвер, 25 листопада, петицію, яка набрала необхідні 500 голосів, про демонтаж пам’ятника Ксаверу Моцарту. Водночас, в Україні і за кордоном об’єднуються прихильники скульптури і сенсів, які вона несе.

Про це у Фейсбуці повідомила мистецтвознавиця, дружина міського голови Львова Катерина Кіт-Садова.

 

"Отже, в четвер винесено на розгляд петицію про знесення скульптури Ксаверу Моцарту. Україну врятує творчий дух! Дарований Богом! Скульптура – його матеріальне втілення. Її присутність у княжому місті Лева – свідчення, що є відважні люди, які торують шлях до свободи Духу!

Революція Гідності стала точкою неповернення для мене. Я не змирюся з тим, щоб свободу Духу ув'язнювали незнанням, почуттям меншовартості і ресентиментом", - написала Кіт-Садова.

Всесвітньовідома диригентка Оксана Линів, яка стала ініціаторкою встановлення пам'ятника Францу Ксаверу Моцарту на площі Маланюка у Львові заручилася підтримкою міжнародних мистецтвознавців та впливових діячів культури та сподівається, що скульптура залишиться на своєму місці.

"За збереження скульптури Ф.К.Моцарта на площі Маланюка вже висловилися десятки митців та спеціалістів України та цілого світу, і я вірю, що середньовічна розправа над сучасним арт-об'єктом не відбудеться, a здоровий глузд і прогресивна думка лідерів нашого сусппільства переможуть!", - зазначила Линів.


Нагадуємо, що пам'ятник Францу Ксаверу Моцарту – сину великого композитора Вольфганга Амадея Моцарта, який урочисто відкрили у Львові 26 серпня, не просто викликав жваві дискусії серед львівської культурної та історичної спільноти, а й спонукав містян звернутися до міськради з петицією про його демонтаж, її подала мистецвознавиця Наталія Криничанка. Електронне звернення за кілька днів набрало 500 голосів.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.