Сейм Латвії зробив ще один крок до заборони георгіївської стрічки

Латвійський парламент у другому читанні підтримав поправки в законодавство, які передбачають заборону на використання георгіївських стрічок на святкових заходах, зборах, ході і пікетах.

Про це повідомляє Delfi.

 

Відповідні зміни планується внести в Закон про безпеку публічних розважальних і святкових заходів і в закон "Про збори, ходу і пікети".

Голова комісії Сейму з прав людини Артусс Кайміньш підкреслив, що в другому читанні до законопроєкту не було подано жодної поправки, і це дозволяє припустити, що заборона буде затверджена і в остаточному третьому читанні. На його думку, це свідчить про зміну настроїв: рік тому в першому читанні з цього питання були бурхливі дебати в парламенті.

Водночас за заборону георгіївських стрічок проголосувало менше ніж 50 депутатів (зі 100): за поправки до Закону про безпеку публічних розважальних і святкових заходів – 47 депутатів, за поправки до Закону "Про збори, ходу і пікети" – 48. Однак це дозволяє затвердити закони більшістю від числа зареєстрованих депутатів.

Кайміньш раніше пояснював, що, беручи до уваги агресію Росії в Україні і її тоталітарну ідеологію щодо республік колишнього СРСР, у Латвії є всі підстави бачити достатню загрозу своїй демократичній системі і безпеці: "Заборона георгіївської стрічки обмежила б такі прояви ідеології. Ми маємо показати нашу позицію проти використання цих стрічок на публічних заходах".

Ініціатор заборони – парламентська фракція латвійського Національного об'єднання.

Зараз закон про безпеку громадських розваг і святкових заходів забороняє використання прапорів, гербів, гімнів і символіки колишнього СРСР, його республік і нацистської Німеччини під час публічних заходів, за винятком випадків, коли мета їх використання не пов'язана з прославлянням тоталітарних режимів або виправданням скоєних кримінальних злочинів.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.