Спецпроект

У канадському парламенті вшанували пам’ять жертв Голодомору

У федеральному парламенті Канади з ініціативи депутата українського походження Івана Бейкера вшанували пам’ять жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, вшанування відбулося у перший сесійний день нового скликання канадського парламенту.

 

"Я підіймаюся, аби вшанувати 80-ту річницю геноциду голодом в Україні, відомого як Голодомор, під час якого Йосип Сталін закрив українські кордони та конфіскував усю їжу, аби знищити українське населення, налаштоване проти його правління", – сказав Бейкер під час свого виступу.

Він розповів, що на піку Голодомору щохвилини вмирало 19 людей, щогодини – 1 200 і щодня – 28 тисяч. "Світ зберігав мовчання. Як наслідок – загинули мільйони", – наголосив парламентарій.

За словами Бейкера, його власна бабуся Алана пережила Голодомор. "Вона колись сказала мені, що сподівається на те, що жертв Голодомору не лише пам'ятатимуть, але й вшановуватимуть. Вшановування означає не лише згадування, але й упевнення, що такі злочини більше ніколи не повторяться", – зауважив він.

Депутат висловив сподівання, що "цього тижня ми всі згадаємо та вшануємо жертв". "Нам також слід подвоїти зусилля, аби упевнитися, що подібні злочини – які трапляються навіть зараз – будуть припинені й ніколи не повторяться", – підсумував Бейкер.

По завершенню промови усі присутні в залі депутати піднялися та відреагували оплесками на виступ колеги.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.