Під Львовом знищили пам'ятник енкаведистам, які боролися з українським підпіллям

Біля Львова, у селі Зубра, знищили пам'ятник “односельчанам, полеглим за свободу і незалежність радянської вітчизни у 1941-1948 роках”.

Про це повідомляє Локальна історія.

 

Від пам'ятника відкололась верхня частина – голова зображеного на монументі солдата.

Представник руху "Суспільство майбутнього", учасник російсько-української війни Антон Петрівський повідомив, що про руйнування монумента активісти дізнались випадково – проїжджали повз нього, побачили вже наслідки.

"На пам'ятнику було написано: "борцям з фашистами у 1948 році". А по факту вони боролися з українським визвольним рухом", – підкреслив Петрівський.

Він додав, що активісти неодноразово зверталися до місцевої влади з пропозицією знести цей монумент. Але всі звернення залишилися без розгляду. Тож, вочевидь, у когось таки не витримали нерви.

Водночас, за словами Петрівського, він та його побратими формують деталізовану карту пам'ятників окупантам, які все ще стоять у Львівській області.

"Їх є дуже багато. Обчислюються десятками. Думаю, через місяць ми матимемо таку карту", – каже Антон Петрівський.

Після того, як всі такі пам'ятники порахують, активісти будуть вимагати від місцевої влади їх демонтувати.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.