В мережі опублікували документи зі справи-формуляра письменника Миколи Хвильового

Центр досліджень визвольного руху публікує документи зі справи-формуляра Миколи Хвильового до 128-ї річниці з дня його народження. Серед документів чимало донесень агентів на письменника, а також листи та передсмертні записки

Колекцію з 50-ти документів оприлюднив Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті  Електронного архіву Українського визвольного руху.

 

До збірки увійшли:

Радянські спецслужби завели справу-формуляр на Миколу Хвильового, додавши до анкети всього декілька відомостей: рік та місце народження, адреса, професія та прізвисько. Серед чекістів письменника називали "‎Вальдшнеп", відповідно до назви роману Хвильового.

Прізвисько письменника говорить про те, що спецслужби стежили за його творчістю. "‎Що роблять герої Хвильового — п'ють, розбещують, бігають за спідницями, їздять на автомобілях, жруть сенаторські та дитячі пайки, словом, нове міщанство з партквитками", —  йдеться в агентурному зведенні

Агентів обурювало чимало творів письменника, зокрема й відома новела "‎Я (Романтика)": "‎Вся робота ЧК представлена, як чорний трибунал, що складається з садистів, які пригнічують інтелігента та змушують його вбити свою ж матір".

Літературну дискусію, започатковану Миколою Хвильовим, чекісти не могли не взяти до уваги: нібито саме під час неї показалися "‎вуха войовничого націоналізму" митця. Донощика приголомшила назва статті Хвильового  — "‎Московські задрипанки"‎, а ще більше — її зміст: "Росія ж самостійна держава? Самостійна. От і ми самостійна…Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати"‎.

Доносили і на літературне об'єднання ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури), до якого входив Микола Хвильовий. Членів ВАПЛІТЕ змусили завершити діяльність організації у 1928 році за "‎войовничий націоналізм". Однак і після цього у ГПУ не переставали слідкувати за ваплітянцями, їхніми зборами на квартирах, читанням рукописів, спробами публікуватися в часописах. 

Збірка документів містить особисті листи Хвильового, зокрема від його матері. У ньому йдеться про скрутне становище, в якому опинилася жінка, голод, вживання у їжу квіток акції, макуху та тирсу. "‎Життя жахливе. І в голодовку такого не було. Деяких неможливо впізнати, обличчя опухлі, руки і ноги. Є що і помирають… Вибачте, що без марки. Не пам'ятаю, коли й гроші були".

Відомо, що у 1933 році письменник відвідав південь України, де став свідком Голодомору.

13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у власній квартирі в будинку "‎Слово", що у Харкові. Оточення письменника говорило про різні причини цього вчинку: арешт товариша Михайла Ялового, побачене в селі 1933 року, бар'єри, які не міг витримати інтелектуал, матеріальне становище. 

Микола Хвильовий написав у передсмертній записці: "‎Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами?...Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя — ви й не уявляєте…"‎.

У день похорону письменника доноси не припинилися. У документах зі справи-формуляра збереглася записка, написана на частині аркушу, ймовірно, з блокноту. У ній йшлося про підслуханий зміст телеграми, якою запрошували на панахиду за письменником. Записка була адресована Володимиру Затонському — українському партійному діячу, виконавцю Голодомору (1932-1933), керівнику демонтажу мозаїк і фресок Михайлівського собору.

Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Рятівники євреїв з Галичини. Ким вони були, та як живуть їх родини сьогодні

За даними Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем та за підрахунками Єврейської конфедерації України, на Львівщині відомо 1009 випадків, а на Івано-Франківщині 246 випадків, у яких рятівники були визнані Праведниками народів Світу з України. І це лише з українського списку Праведників народів Світу. Також, є польській перелік тих, хто рятував євреїв на Львівщині та Станіславщині

Україна, Європа і пам’ять про Голокост

Ідеться не тільки про відновлення честі України перед лицем російського паплюження. Українська політика ЄС та історична свідомість Європи мають не меншу потребу в з’ясуванні правди про Голокост в Україні, ніж самі українці.

Тоні Джадт. «Проблема зла» у повоєнній Європі

Цілковите виснаження всіх європейських країн — і переможців, і переможених — не залишало ілюзій про славу боротьби та честь смерті. Натомість залишалося вельми поширене знання про брутальність та злочин небаченого розмаху. Для такої пильної спостерігачки, як Арендт, самоочевидними були нав’язливі питання, що постали перед усім континентом: як людські істоти могли зробити таке одне з одними, та навіть ще гостріше — як і чому один європейський народ (німці) знищував інший (євреїв). Ось про що їй йшлося у вислові «проблема зла».

Війна за «Золото Криму»

Цю війну Крим уже програв. І програв не тоді, коли чотири кримські музеї програли в Амстердамі суд про повернення виставки «Крим – золотий острів у Чорному морі», а набагато раніше. Але зрозумілим це стає лише зараз