Чернівцям передали факсимільне видання рукописної книги XVI століття

Наукова бібліотека Чернівецького університету отримала від громади міста Старокостянтинів Хмельницької області факсимільне видання старовинної рукописної книги «Костянтинівська кормча». Оригінал книги був написаний у 1599 році й тривалий час вважався втраченим для української науки.

Про це кореспондентові Укрінформу розповів головний впорядник видання Дмитро Лящук.

 

"Кормча – це зведення церковних законів, котрі регулювали життя наших предків. Не лише за церковною лінією, а й за побутом людей. Як Біблія – що карається та вважається гріхом, як похрестити дитину, як ховати людей, як молитися тощо.

Після "Руської правди", це, мабуть, друга книга, яка мала настільки велике значення для нашого суспільства в ті часи. Ми думали, що ця кормча була загублена, а під час Другої світової війни німецькі загарбники, її вивезли, й вона десь пропала. Така існувала версія.

Але зусиллями багатьох науковців минулого року оригінал цієї рукописної книги ми знайшли у Варшаві. З місцевими науковцями ми домовилися, щоб вони нам дозволили зробити її копію. І ми цю копію зробили та видали книгу", - сказав Лящук.

Над рукописним виданням працювали ще наприкінці 16 століття у місті, яке зараз називається Старокостянтинів. Писали її близько трьох років із 1597 по грудень 1599 року. Фахівці зауважують, що це видання цікаве ще і тим, що під час переписування цих церковних правил і законів, які перекладалися з грецької мови, наші предки вкладали і своє емоційне забарвлення та трактування тих чи інших норм.

"Ця книга вказує нам на те, наскільки наша інтелектуальна минувшина є нам незнаною і невідомою. Повернення "Костянтинівської кормчі" до наукового обігу дає нам унікальну можливість повернутися до тих скарбів нашої культури, освіти, мистецтва, якими фактично жила наша держава в минулому.

Ця книга є унікальною тим, у який спосіб переписувач передає нам ці церковні канони. Це не просто "сухі" приписи, ці церковні закони викладені у високохудожньому стилі, в унікальному як для церковного видання способі", - зазначив протоієрей отець Микола Щербань, який став науковим консультантом цього видання.

Як пояснили фахівці у факсимільному виданні з максимальним ступенем подібності відтворено рукописний оригінал із дотриманням його розмірів, фактури паперу, усіх особливостей оправи, палітурування, тексту та ілюстрацій, слідів побутування документа.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.