В Ужгороді знову викрали барельєф Ґренджі-Донського

В обласному центрі Закарпаття вдруге викрали барельєф одного з найвизначніших українських письменників Закарпаття, літописця Карпатської України Василя Ґренджі-Донського.

Про це у соціальній мережі Фейсбук повідомила Наталка Ребрик.

 

"Це вже злить не на жарт! Знову акт вандалізму щодо постаті видатного українського письменника, громадсько-політичного діяча, нашого земляка Василя Ґренджі-Донського. Вчергове зловмисники викрали барельєф письменника. Йдеться тут про наші національні святині, національну пам'ять. Той, хто це зробив, думав аж ніяк не про метал.

Це в самому центрі міста, напроти Просвіти, впритул до УжНУ…" – йдеться в дописі.

 

Даний барельєф авторства ужгородського скульптора Івана Маснюка на будинку на розі вулиці Панаса Мирного та площі Василя Ґренджі-Донського, де Василь Ґренджа-Донський жив до 1938-го року, було відкрито 7 грудня 2011 року.

Даний пам'ятний знак замінив інший, за кілька років до того вкрадений з цього фасаду. Оскільки форм для відливу у скульптора від старого барельєфу не залишилося, виконувати роботу довелося по-новому.


Василь Ґренджа-Донський — український поет, письменник, журналіст, громадсько-культурний діяч, один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети Карпатської України "Нова Свобода", співредактор часопису "Русинъ".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.