Історики масово йдуть у ЗСУ та тероборону. ОНОВЛЮЄТЬСЯ

З відновленням російської агресії проти України тисячі істориків змінили перо на багнети та доєднались до Збройних Сил України та батальйонів територіальної оборони

 

До збройних сил та територіальної оборони уже зголосилися сотні істориків. Серед них:

Вахтанг Кіпіані – головний редактор сайту Історична правда;

Володимир Бірчак – заступник головного редактора Історична правда;

Борис Черкас – співробітник Інституту історії України НАН України;

В'ячеслав Зайцев – Національний заповідник Хортиця;

Антон Дробович – голова УІНП;

Володимир В'ятрович - народний депутат, екс-голова УІНП;

Роман Кулик - УІНП;

Сергій Годлевський – історик;

Іван Гоменюк – історик;

Микола Лазарович – Західноукраїнський національний університет;

Максим Плахотний - проєкт Україна Інкогніта;

Олесь Федорук - історик;

Олексій Коробов - музей історії зброї (Запоріжжя);

Євген Луняк - історик;

Дмитро Каюк - історик;

Данило Гурін - заступник директора з наукової роботи в Музеї-майстерні Кавалерідзе в Києві;

Максим Свєжєнцев - історик;

Тарас Гайдук - екскурсовод, історик (Ужгород);

Микола Кравченко - історик, докторант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України;

Михайло Ковальчук - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського;

Максим Осадчук - аспірант кафедри історії Українського католицького університету;

Максим Остапенко - Генеральний директор Національного заповідника "Хортиця", кандидат історичних наук,

Дмитро Кобалія - завідувач відділом охорони пам'яток Національного заповідника "Хортиця", к.і.н., заслужений працівник культури;

Валерій Нефедов - завідувач відділу реставрації Національного заповідника "Хортиця", заслужений працівник культури;

Олександр Волох - співробітник музею зброї, м.Запоріжжя;

Олексій Коробов - співробітник музею зброї, м.Запоріжжя

та тисячі інших істориків та історикинь, що не стали публічно оголошувати своє рішення.

Слава Україні! Героям Слава!

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".