В Україні стало на три комуністичні символи менше

На Полтавщині та у Києві демонтовано Ленінів

У суботу, 23 квітня, у Києві з обеліску на честь радянського звання Києва "місто-герой" на колишній площі Галицькій (а також Євбаз), яка з радянського часу має назву площа Перемоги, демонтували два бронзові зображення орденів з профілем радянського вождя Володимира Леніна. 

 

На Полтавщині у селі Власівка 22 квітня демонтовано останній пам'ятник Леніну в регіоні. Цей пам'ятник стояв до минулої п'ятниці, адже він розташований на території санаторію "Сосновий бір", а головний лікар санаторію Микола Безпалий говорив, що пам'ятник можна демонтувати тільки після рішення суду і не допускав громадськість для проведення декомунізації.

У 2020 році Власівський сільський голова Сергій Хоменко розповідав, що на постаменті відсутня табличка, яка б підтверджувала, що це пам'ятник Леніну.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.