Прокурори вимагають внести палац Красицьких у Володимирці до реєстру пам'яток

Прокурори через суд домоглися скерування облікової документації до Міністерства культури та інформаційної політики України для внесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України пам'ятки архітектури "Палац Красицьких"

Прокурори Вараської окружної прокуратури з'ясували, що органом охорони культурної спадщини, попри вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини", досі не внесено у Державний реєстр нерухомих пам'яток України дані про палац Красицьких, що у смт Володимирець РІвненської області.

 

Він збудований ще 1827 р. паном Фердинандом Красицьким. На початку ХХ століття палац викупила бельгійська родина Де Пурбе, якій він належав до 1939 року. В радянські часи приміщення використовували як сиротинець. Маєток унікальний ще й тим, що це єдиний збережений палац на все Полісся. 

Відсутність відомостей про історичну пам'ятку в Реєстрі не забезпечує її належного захисту, догляду та збереження і створює ризики незаконних дій щодо неї.

Втрутившись у ситуацію, прокурори в суді домоглися скерування облікової документації до Міністерства культури та інформаційної політики  України для внесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України пам'ятки архітектури "Палац Красицьких".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.