У Волинському краєзнавчому музеї оцифровують вишиті рушники

У Волинському краєзнавчому музеї оцифровують 10 вишитих рушників, які в музейний фонд впродовж воєнного стану передали люди

Про це повідомляє Сусіпільне.

Загалом у колекції рушників краєзнавчого музею – більше 600 експонатів, які почали збирати ще з 1929 року. За цим проєктом буде оцифровано 10 експонатів.

Зі слів науковиці Катерини Матвіюк, оцифрування одного рушника триває від однієї до шести годин: музейникам потрібно правильно налаштувати техніку, сфотографувати загальний малюнок рушника, декорований низ, окремі малюнки.

У спеціальну таблицю вносять усю важливу про той чи інший рушник інформацію. Зокрема: населений пункт, де його знайшли чи вишили, техніку, кольорову гамму.

Згодом дані створеної музейниками бази будуть доступні широкій аудиторії.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.