Мерефа дерусифікується

Мереф'янська міська рада перейменувала 62 вулиці, які мали російські або радянські назви

30 серпня 2022 року депутати Мереф'янської громади очистили мапу міста від радянських та російських назв. 

У місті тепер немає вулиць на честь Ватутіна, Гастелло, Герцена, Горького, Жуковського, Ломоносова, Матросова, Маяковського, Мічуріна, Некрасова, Пушкіна, Тімірязєва, Толстого, Тургєнєва, Ціолковського, Чернишевського, Чехова, Чкалова, Чайковського та Павлова, а також Московської.

Натомість з'явились назви на честь Володимира Вернадського, Ігоря Сікорського, Олександра Довженка, Пилипа Орлика, Івана Мазепи, Василя Стуса, Валентина Сім'янцева, Костя Щита, Левка Симиренка, Ярослава Мудрого, Федора Бульбенка, Панаса Мирного, Миколи Хвильового, академіка Корольова, Іллі Рєпіна та Леонтовича. Також вшановано Героїв Крут, Козаків-Богданівців та Героїв-Мереф'ян. Також одній з вулиць присвоєно назву Мереф'янської фортеці.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.