На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

"Час був і нам лишати Мерефу. Люди сідають за Святу Вечерю. Місцеві большевики стріляють по нас з-поза хат. Женемо ми коней ще з одним. Спішимо на збірний пункт. А тут баба з мискою напоперек дороги. Затримали коней. Уже й слинка нам потекла, простягаємо руки... А баба щось плеще про "сєвєрних братьєв", що винесла це на привітання.
— Вдавилася б ти тим і з твоїми "сєвєрними братьямі" — стара відьма! Розкотилися пиріжки, чи що там баба мала по снігу..." - цю не зовсім різдвяну історію про 24 грудня 1918 року у Мерефі з пам'яті записав на папері Валентин Сім'янців далеко на чужині