Радянські міліціонери заважають демонтувати пам'ятник чекістам у Миколаєві

Начальник управління культури Миколаївської міськради Юрій Любаров заявив, що зараз не час зносити "пам'ятник чекістам" ані повністю, ані частково

Як повідомляє сайт Новини N, 13 жовтня у Миколаєві стався конфлікт навколо "пам'ятника чекістам", який намагалися знести представники "Народного руху".

 

У 1977 році у Миколаєві було встановлено пам'ятний знак на честь "60-річчя радянської міліції". Пам'ятник має вигляд чоловічої фігури з "будьонівкою" на голові та написами російською мовою "Бесстрашным воинам – работникам милиции, павшим в боях за Родину и при исполнении служебного долга" та "Построен в честь 60-летия Советской милиции".

Пам'ятник є місцем поклоніння для радянських міліціонерів та має неформальну назву "пам'ятник чекістам".

З 2016 року ряд громадських організацій вимагають демонтувати пам'ятний знак в рамках декомунізації. Тоді їх підтримували Український інститут національної пам'яті та обласна державна адміністрація. Однак, їм протидіють ветерани радянської міліції.

Пам'ятниий знак визнали пам'яткою історії та кульутри місцевого значення ще в радянський час (постановою Миколаївського облвиконкому № 498 від 15 вересня 1981 року). У 2016 році Миколаївська облдержадміністрація зробила подання на позбавлення цього пам'ятника статусу пам'ятки. Однак, Мінкульт попросив додаткових аргументів і пам'ятник "радянським міліціонерам" залишився у переліку пам'яток. 

13 жовтня представники "Народного руху" спробували демонтувати "будьонівку". Однак, агресивно налаштовані радянські міліціонери погрожували спалити автомобіль прихильників демонтажу.

На місце конфлікту прибув начальник управління культури Миколаївської міськради Юрій Любаров. Чиновник заявив, що зараз не час зносити пам'ятник ані повністю, ані частково. Але при цьому пообіцяв зробити подання на виключення пам'ятника з реєстрів пам'яток.

– Спочатку ми пишемо заяву на Кіма (голову Миколаївської ОВА, – прим. ред.), просимо, щоб він підтримав наше звернення на Міністерство культури. Міністерство культури викреслює цю пам'ятку зі списку тих, що охороняються, і все, – пояснив алгоритм дій Любаров.




Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.