У Києві представили унікальні записи «Щедрика»

У Києві у Музеї Миколи Лисенка вперше програли унікальні записи українського “Щедрика”

Про це повідомляє Укрінформ.

 

У залі прозвучали грамофонні записи української пісні на раритетних платівках із США у виконанні найвідоміших американських музикантів: Westminster Choir (1941 р.), Fred Waring and his Pennsylvanians (1942 р.), Robert Show Chorale (1946 р.) New York Philharmonic (1956 р.).

"5 жовтня рівно сто років, коли "Щедрик" було виконано на сцені найпрестижнішої концертної зали Америки – Карнегі-Гол. Це був прем'єрний концерт і кульмінація світового турне хору Олександра Кошиця, який гастролював за дорученням уряду УНР та особисто головнокомандувача армії УНР - Симона Петлюри.

Проводився з метою лобіювання міжнародного визнання щойно проголошеної Української народної республіки, підтримки західного світу у війні з РФ та протидії російський пропаганді, яка оголосила, що українського народу не існує", - сказала дослідниця історії "Щедрика" Тіна Пересунько.

Вона зазначила, що упродовж 1919-1924 років "Щедрик" прозвучав у понад 200 містах 17 країн світу. За цей час на адресу України й української культури у західній пресі вийшло понад 300 схвальних рецензій 12 мовами світу.

Пересунько додала, що нинішня презентація - це нагода згадати про походження всесвітньо відомої пісні, про хор Олександра Кошиця, який вперше привіз цей твір до Америки, а також наголосити на авторстві Миколи Леонтовича, який написав цей шедевр.

Також під час заходу представили оригінал партитури Carol of the Bells (Нью-Йорк, Carl Fischer Music, 1936 р.) та ноти першої англомовної версії "Щедрика" - пісні The Bluebirds (Нью-Йорк, Witmark and Sons, 1933 р.).

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.