Студенти та викладачі консерваторії підтримують перейменування закладу

Більшість студентів та частина викладачів підтримують думку про необхідність вилучити з назви консерваторії ім'я російського композитора Чайковського

16 червня на робочому засіданні Вченої ради НМАУ ім. П. І. Чайковського одностайно ухвалили рішення зберегти у назві навчального закладу присвяту російському композитору Чайковському.

Частина колективу Національної музичної академії імені П.І. Чайковського виступила за перейменування закладу. До цього публічно закликали, зокрема, професори Олена Корчова та Юрій Чекан, а також студенти та випускники академії.

Викладачка Олена Корчова написала: "Якщо є реальні причини збереження імені П. І. Чайковського в назві Академії (юридичні, практичні, фінансові), їх варто озвучити. Пояснити таким "маніпуляторам", як я, що справа не в українській сутності композитора, а в китайських грошах, включно з нашими зарплатами."

Доктор мистецтвознавства Юрій Чекан написав:

"Я вважаю, що така номінація (Чайковський – український композитор) є ознакою постколоніального мислення.

Що свідчить про українськість Чайковського? Національність його прадіда? Але інший його прадід був французом, а прабабуся - австрійкою. Можливо, Чайковський французький чи австрійський композитор? Ще один поширений аргумент – використання українських мелодій, наприклад, у третій частині Першого фортепіанного концерту або у фіналі Другої симфонії.

Так, він використовував ці мелодії. І що? У своїх композиціях Бетховен також використовував українські мелодії, але ніхто не вважає його українським композитором. Третім поширеним доказом є те, що Чайковський бував в Україні багато разів і створив тут багато своїх творів. Місцем проживання культурна приналежність композитора не визначається. Чайковський ніколи не вважав себе українцем. Він був типовим російським композитором, як Мусоргський чи Бородін. Його стиль суттєво відрізняється від стилю Мусоргського, але заснований на тих же принципах - демократизму і народності - як і в інших композиторів романтичної епохи".

Студентське Наукове Товариство НМАУ ім. П. І. Чайковського провело опитування студентства закладу:

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.