У Києві відбулися урочистості до 140-річчя художника Михайла Бойчука

У Київській академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну відбулись урочистості з нагоди 140-річчя від дня народження Михайла Бойчука

Як повідомляє Укрінформ, у Київській академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну відбулись урочистості з нагоди 140-річчя від дня народження Михайла Бойчука.

 

"Україні є ким пишатись. Сьогодні нам важливо це пам'ятати. Наша країна має не тільки безліч талантів, а й непересічних новаторів та винахідників. Серед них і Михайло Бойчук. Його індивідуальність та унікальний стиль вплинули на головні напрямки сучасного українського мистецтва. Він мав талант об'єднувати навколо себе однодумців.

Так виникла ціла школа послідовників митця – так звані бойчукісти. То ж роль і значення творчого пошуку митця важко переоцінити. Сьогодні ми, попри повітряні тривоги й війну, маємо робити все, аби якомога більше людей у світі знали, за що так самовіддано борються українці – за свою культуру та ідентичність", – сказав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Михайло Бойчук — український художник, маляр-монументаліст, засновник самобутньої школи українського мистецтва "бойчукізм", лідер групи "бойчукістів". Член Наукового товариства імені Шевченка та Українського наукового товариства. Один із засновників монументального мистецтва України XX століття. Представник Розстріляного відродження.

Бойчук виступав новатором-монументалістом, створив свою школу в монументальному малярстві. Крім того, у нього був колектив однодумців і послідовників. Наприклад, над розписом приміщень 4 поверхів Луцьких казарм у Києві 1919 р. працювали близько 200 художників.

Митець підготував плеяду учнів. Серед них: Тимофій Бойчук, Кирило Гвоздик, Антоніна Іванова, Сергій Колос, Оксана Павленко, Іван Падалка, Олександр Мизін, Василь Седляр, Микола Рокицький, Онуфрій Бізюков, Віра Бура-Мацапура. Це так звані бойчукісти. Вони втілили його творчі ідеї також у кераміці, тканині, книжковій графіці тощо.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.