Місцева влада кількох міст відмовляється демонтувати російські пам'ятники

У Кривому Розі, Полонному та Краматорську вигадали причину не зносити пам'ятники Пушкіну

У Кривому Розі, Полонному та Краматорську вигадали причину не зносити пам'ятники Пушкіну. Про це повідомляє ГО "Декомунізація. Україна".

Так, начальниця управління культури Криворізької міської ради Наталя Стрига на звернення щодо демонтажу у Кривому Розі пам'ятники Пушкіну, Лермонтову і Толстому відповіла, що "зазначені роботи не є першочерговими і фінансування їх не здійснюється".

Перший заступник голови Полтавської міськради Валерій Пархоменко заявив, що не можуть спрямувати кошти на демонтаж пам'ятника російському військовому діячеві Ватутіну.

А начальниця відділу культури та туризму Полонської міської ради (Хмельницька область) Тетяна Ярославська стверджує, що бюст Пушкіна знімуть "за наявності коштів на демонтаж". Щоправда, після публічного розголосу у Полонному пообіцяли зняти символ російської культурної експансії.

Також ніби через нестачу коштів відмовились демонтувати пам'ятник Пушкіну у Краматорську.

Київ, пам'ятник Пушкіну також досі не демонтовано
Київ, пам'ятник Пушкіну також досі не демонтовано

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.