IN MEMORIAM: помер журналіст Олег Панфілов

На 66-му році життя помер журналіст, публіцист, письменник та колишній оглядач Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) Олег Панфілов

Про це на своєму сайті повідомив "Крим.Реалії".

Олег Панфілов народився у Таджикістані, закінчив Худжандський державний університет ім. академіка Бободжана Гафурова (раніше — Ленінабадський державний педагогічний інститут). З 1974 року почав працювати у журналістиці. Пізніше жив і працював у Москві, зокрема був кореспондентом "Независимой газеты". Працював на Радіо Свобода з 1991 року – у російській службі Раідо Свобода він був автором і ведучим програми "Власть и пресса", а також автором програми "Время и мир".

З квітня 2014 року до 2019 рік був оглядачем у проєкті Крим.Реалії та Радіо Свобода. Заснував та у 2000-2010 роках був директором Центру екстремальної журналістики при Спілці журналістів Росії.

З 2009 року жив у Грузії, був професором Державного університету Ілії, продовжував займатися питаннями боротьби з російською пропагандою.

Панфілов також є автором 37 книг, 9 фільмів та понад 5 тисяч публікацій у газетах і журналах багатьох країн світу. Нещодавно в Україні видали його книгу – "Україна та Грузія – чому разом?". У Грузії та Україні він також публікував "Антирадянські історії" та книги про війну 2008 року – "Невідома війна. Що сталося у Грузії в серпні 2008 року".

 
Панфілов, Кіпіані та невідомий Мурзик, листопад 2016 року, Кам'янець-Подільський
Фото Олександра Зінченка

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.