Одеський художній музей виклав у відкритий доступ науковий архів

Одеський національний художній музей виклав у відкритий доступ свій науковий архів. Тепер він доступний дослідникам та науковцям з усього світу українською та англійською мовами

Про це повідомила комунікаційна менеджерка проєкту Валерія Шевченко. 
Одеський національний художній музей виклав у відкритий доступ свій науковий архів. Тепер він доступний дослідникам та науковцям з усього світу на спеціальній мультимедійній онлайн-платформі українською та англійською мовами.             

Співробітники ОНХМ описали та оцифрували важливі документи з історії музею, фотографії, експозиційні плани та афіші, статті, матеріали про видатних працівників, мультимедійні матеріали про художників та мистецьке життя Одеси різних епох — загалом понад 5400 файлів з більш, ніж 30 музейних фондів.

"Традиційно наукові архіви українських музеїв мають закритий режим доступу, який складно подолати навіть вченим. Ми раді долучитися до небагатьох українських колег, що змінили цю практику, і стати відкритими не тільки для дослідників, але й для широкого загалу. Особливо важливо оцифровувати та публікувати архівні матеріали під час війни, коли фізичні носії інформації знаходяться під загрозою знищення. Це також важливий крок для відкритості та доступності історичних досліджень, зокрема в рамках деколонізаційного дискурсу", — пояснює Кирило Ліпатов, науковий керівник проєкту, голова наукового відділу ОНХМ.

Серед представлених на платформі матеріалів: колекція скляних фотонегативів 1910-1950-х років, що документують виставкові проекти Одеського художнього музею; невідомі твори, фото та відео, рукописи, документація мистецьких подій українського художника та директора ОНХМ Олександра Ройтбурда; документальні матеріали, які показують, як змінювалася музейна експозиція протягом різних епох; нові персональні фонди, які були передані до музею в 2022 році — архіви художниці та кураторки Маргарити Жаркової, Віктора Кашеварова, арт-критикині та перфомерки Уте Кільтер.

Реалізація проєкту стала можливою завдяки фінансуванню зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut  — ініціативи для підтримки культурних та освітніх організацій, що постраждали від війни проти України.

Детальні релізи українською та англійською мовами, а також постери та деякі зображення з архіву з підписами ви знайдете у папці на гугл-диску.
 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.