Одеський художній музей виклав у відкритий доступ науковий архів

Одеський національний художній музей виклав у відкритий доступ свій науковий архів. Тепер він доступний дослідникам та науковцям з усього світу українською та англійською мовами

Про це повідомила комунікаційна менеджерка проєкту Валерія Шевченко. 
Одеський національний художній музей виклав у відкритий доступ свій науковий архів. Тепер він доступний дослідникам та науковцям з усього світу на спеціальній мультимедійній онлайн-платформі українською та англійською мовами.             

Співробітники ОНХМ описали та оцифрували важливі документи з історії музею, фотографії, експозиційні плани та афіші, статті, матеріали про видатних працівників, мультимедійні матеріали про художників та мистецьке життя Одеси різних епох — загалом понад 5400 файлів з більш, ніж 30 музейних фондів.

"Традиційно наукові архіви українських музеїв мають закритий режим доступу, який складно подолати навіть вченим. Ми раді долучитися до небагатьох українських колег, що змінили цю практику, і стати відкритими не тільки для дослідників, але й для широкого загалу. Особливо важливо оцифровувати та публікувати архівні матеріали під час війни, коли фізичні носії інформації знаходяться під загрозою знищення. Це також важливий крок для відкритості та доступності історичних досліджень, зокрема в рамках деколонізаційного дискурсу", — пояснює Кирило Ліпатов, науковий керівник проєкту, голова наукового відділу ОНХМ.

Серед представлених на платформі матеріалів: колекція скляних фотонегативів 1910-1950-х років, що документують виставкові проекти Одеського художнього музею; невідомі твори, фото та відео, рукописи, документація мистецьких подій українського художника та директора ОНХМ Олександра Ройтбурда; документальні матеріали, які показують, як змінювалася музейна експозиція протягом різних епох; нові персональні фонди, які були передані до музею в 2022 році — архіви художниці та кураторки Маргарити Жаркової, Віктора Кашеварова, арт-критикині та перфомерки Уте Кільтер.

Реалізація проєкту стала можливою завдяки фінансуванню зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut  — ініціативи для підтримки культурних та освітніх організацій, що постраждали від війни проти України.

Детальні релізи українською та англійською мовами, а також постери та деякі зображення з архіву з підписами ви знайдете у папці на гугл-диску.
 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.