Бразильський футбольний клуб «Бател» прийняв назву та кольори «Маріуполя»

«Бател» з третього дивізіону штату Парана прийняв назву та кольори «Маріуполя».

Клуб у своєму інстаграмі опублікував колаж та пояснив таке рішення, йдеться на tribuna.com.

"Маріуполь став найбільш бомбардованим містом України.  90% міста перестало існувати: школи, театри, кінотеатри та футбольна команда, яка найбільше представляла суспільство. 19 березня 2022 року "Маріуполь" мав зіграти з "Колосом" на домашньому стадіоні імені Володимира Бойка за 57,3 кілометра від кордону з Росією.  Але той матч так і не було проведено.

Його стадіон перетворився на руїни, і команда припинила своє існування. Без жодних прогнозів на повернення на поле. Ось уже рік, як "Маріуполь" не з'являється ні на полі, ні за його межами.

Бразилія завжди приймала тисячі українських іммігрантів. Український футбол завжди обіймав великі бразильські таланти. Гуарапуава, місто в районі Прудентополіса, штат Парана, має 75% населення українського походження.  Це найбільша українська громада у Латинській Америці.  І вони дбатимуть про "Маріуполь" доти, доки команда не зможе повернутися на батьківщину.

"Бател" прийме назву та кольори клубу "Маріуполь". І подбає про команду, поки та не зможе повернутися додому. Маріуполь — символ стійкості українського народу та нації. Давайте збережемо традиції та пристрасть до футболу.

Настав час подбати про цю команду, шанувати ці кольори та зберегти їхню історію. У країні футболу", - йдеться у заяві.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.