Активісти встановили мистецьку інсталяцію біля пам'ятника радянським солдатам у Варшаві

Це українські прапори і хрести з іменами жертв російської агресії.

Про це сповістили BBC News Ukrainian.

Тепер російський посол у Польщі Сергій Андрєєв для того, аби на День перемоги 9 травня покласти квіти до пам'ятника буде змушений пройти символічними вулицями знищеного Маріуполя, повз розбомблені будинки Бучі, Ірпеня, Херсону.

Активісти переконані, що таким чином посол змушений буде "побачити ціну, яку українці платять за варварства країни, яку він представляє".

Андрєєв публічно заперечує геноцид в Бучі та вбивства в Маріуполі та інші злочини Росії в Україні.

Тому активісти організували йому своєрідну "пастку" – замість традиційної картинки з покладання квітів, йому доведеться перетнутися з реальністю у вигляді наслідків війни Росії в Україні.

 

Теми

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.