Вперше за сто років на Рівненщині з'явився ведмідь

Останнього ведмедя з популяції на Рівненщині застрелили у 1910 році.

Про це йдеться на сайті Район.in.ua.

На території рівненського Полісся лісівники сфотографували сліди, сході на ведмежі. Про це громаді із застереженням повідомив міський голова Вараша Олександр Мензул 24 червня. За три дні після цієї інформації науковці підтвердили – це таки ведмідь! 

За офіційними даними, останнього ведмедя з популяції на Рівненщині застрелили у 1910 році. Відтоді упродовж більш як століття про ведмедів тут було чути лише на рівні чуток. І тільки у 2021 році на території Рівненщини знову з'явився ведмідь. 

Вперше сліди ведмедя та результат його хазяйнування на місцевій пасіці помітили 24 червня у селі Озеро Каноницької громади Вараського району. А вже зранку 27 червня сліди побачили за 30 кілометрів – біля сіл Щоків та Сопачів у долині річки Стир, що досить близько до районного центру – міста Вараша. Звісти звір, як показують його сліди, пішов на південь по долині річки Стир.

Взагалі для рівненського Полісся поява ведмедя – рідкість. Популяція цих тварин тут зникла на початку 1900-х років, коли застрелили останнього з виду. 

З 2021 року ведмедів на рівненському Поліссі помічали тричі. Вперше звір зайшов у Рівненський заповідник в масив Переброди з Білорусі. Другий випадок спостереження – в колишньому Зарічненському районі біля Прип'яті. А ведмідь, який днями поламав вулики в Озері, це третій офіційний випадок на Рівненщині. 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.