"Тіні забутих предків" покажуть на Венеційському кінофестивалі

У спеціальній ретроспективній програмі Венеційського кінофестивалю покажуть стрічку українсько-вірменського режисера Сергія Параджанова "Тіні забутих предків".

Про це 27 липня у Facebook повідомив кінознавець, ексочільник "Довженко-Центру" Іван Козленко.

"Показ присвячено 100-літтю Сергія Параджанова. Вперше в історії українську кінокласику буде показано в офіційній ретроспективній програмі кінофестивалю класу "А"", — написав він.

Козленко зазначає, що "Тіні" у Венеції — це заслуга кінокритика Андрія Алферова, який провів переговори з керівництвом кінофестивалю. Та додає, що фестивалі класу "А" зазвичай показують світову класику в новореставрованих версіях: "У випадку України нова реставрація фільму з огляду на шкідницьку політику Держкіно України, на жаль, неможлива".

У Венеції покажуть реставрований фільм 2012 року, над яким працювали:

  • фотограф і оператор Олег Павлюченков;
  • керівник цифрової лабораторії "Довженко-Центру" Олександр Бертман (усунення цифрових дефектів, що утворились з часом);
  • Тетяна Деркач (технічний контроль і супровід цифрової корекції).

"Тіні забутих предків" (в міжнародному прокаті "Дикі коні вогню") — український радянський художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка. Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.

У березні 1965-го фільм брав участь у кінофестивалі в аргентинському місті Мар-дель-Платі, за підсумками якого стрічку нагородили "Південним хрестом", а також призом ФІПРЕССІ за колір, світло та спецефекти.

А у 1966 році Параджанов отримав золоту медаль на кінофестивалі у Салоніках (Греція).

Венеційський міжнародний кінофестиваль — найстаріший кінофестиваль у світі, заснований у 1932 році за ініціативи Беніто Муссоліні. Проводиться щорічно у вересні на острові Лідо.

У 2023 році кінофестиваль відбуватиметься з 30 серпня до 9 вересня. З програмою фестивалю можна ознайомитися за посиланням. 

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".