Фахівці Меморіально-пошуковий центр "Доля" завершили ексгумацію останків загиблих в часи Другої світової віни в Меденичах та Верхньому Дорожові

Їхні останки перепоховали на місцеві кладовища.

Про це повідомила пресслужба Львівської обласної ради.

Фахівці КП ЛОР "Меморіально-пошуковий центр "Доля" завершили ексгумацію рештків загиблих в часи Другої світової війни та повоєнного періоду на території Меденицької ОТГ.

Їхні рештки перепоховали на місцеві кладовища. 

"Декомунізацію у Меденицькій громаді завершено. Ексгумовано та перпоховано на місцеві кладовища 5 останків з центру Меденич та 3 останки у Верхньому Дорожові" – наголосив голова комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Львівської обласної ради, директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета.

Додамо, на Личаківському військовому цвинтарі у Львові завершили перший етап ексгумації давніх поховань, всього знайшли рештки 653 людей.

Також на меморіальному військовому кладовищі у центрі міста Мостиська також ексгумували рештки близько 40 червоноармійців, енкаведистів і партійних діячів часів радянської окупації, які загинули у 40-их роках минулого сторіччя.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.