Росія стала Михайлівкою. Донецька залізниця змінює назви станцій

Також допоміжний пост "Росія" перейменують на допоміжний пост "8 кілометр".

Про це повідомили у Донецькій залізниці.

Донецька залізниця змінює російські назви станцій та зупиночних пунктів в рамках програми дерусифікації та українізації об'єктів залізничного транспорту. Зокрема, восени 2022 року станцію Росія перейменували на станцію Михайлівка, а влітку 2023 року зупиночний пункт Суворове став Вознесенкою.

Залізниця також визначила перелік залізничних станцій, що з 2014 року знаходяться на тимчасово окупованій території та мають замінити власні назви.

Станції на окупованих територіях, які змінять назви:

  • станція Комунарськ — на станцію Алчевськ;
  • станція Красна Могила — на станцію Вознесенівка;
  • станція Первомайськ — станція Вугільно-промислова;
  • станція Бірюкове — на станцію Кринична слобода;
  • станція Краснодон — на станцію Сорокине;
  • станція Красний Луч — на станцію Хрустальний;
  • станція Стаханов — на станцію Кадіївка;
  • зупинний пункт Урало-Кавказька — на зупинний пункт Щасливий.
 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.