У Колодяжному на Волині віднайшли артефакти родинної садиби Косачів

Виявили стару каналізаційну яму, розміром 200 см на 400 см. Ці деталі дозволяють уточнити місцезнаходження будинку і уявити деталі культури побуту родини Косачів.

Про це повідомила літературознавиця, дослідниця біографії Лесі Українки Тамара Скрипка.

"Віднайти оригінальні меморії родини Косачів через століття тотальних руйнувань навіть фундаментів їхніх маєтків, здавалося б, неможливо. Зрештою, пошукові роботи у селі Колодяжному за ініціативи музейних працівників ніколи й не проводилися", - зазначила Тамара Скрипка.

Косачівська садиба у Колодяжному, як і всі тогочасні маєтки, будувався за принципом головного двору (житлові будинки, фліґелі, садки і парк) і чорного, тобто господарського, який був через дорогу від головної забудови. Ще за перших совєтів залишки Косачівського господарського двору зрівняли із землею.

Після Другоі світової війни тут були поля колгоспу імені Леніна (згодом ім. Лесі Українки). Землю, де знаходився й Косачівський житловий будинок для прислуги, а також – кухня, комори, пральня, душ, отримав під забудову колодяженець Петро Оксенюк. У 1956 році дім було зведено і родина оселилася у ньому.

Згодом дочка Петра Галина одружилася з Петром Рибачуком й подружжя побудувало свій дім поруч з батьківським. Під час газифікації села на поч. 2000-х рр. господарі копали рівчак для прокладення труб і несподівано відкопали інші труби – каналізаційні (можливо, водопровідні), Косачівського службового дому. По довжині цих труб можемо судити, що цей будинок стояв саме на місці теперішнього дому Рибачуків.

"Ще одна несподіванка чекала господарів при прокладанні каналізаціі з південної сторони дому. Прокопавши кілька метрів рівчака, вони виявили стару каналізаційну яму розміром 200 см на 400 см, яку й використали для своїх потреб. Ці деталі дозволяють уточнити місцезнаходження будинку, дах якого проглядається на кількох світлинах, і уявити деталі культури побуту родини Косачів", - розповіла Тамара Скрипнка.

Частина труби, прокладеної до службового будинку на чорному дворі маєтку Косачів, довжиною 112 см, діаметром 14 см, товщиною 2 см, вагою 17 кг; матеріал: обпалена і глазурована глина. 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.